Mikylova

Работаю

Бариста

Навыки

Молчать. Безумолку говорить. Писать ,на первый взгляд, длинные и короткие тексты на любую тему, но вложенный смысл для некоторых будет вовсе не заметен , а для некоторых очевиден и глубок.

Участие в проектах

Не считаю особым для кого-то, но для меня было большое достижение пройти в проекте " супер модель по Українськи " начальный отборочный тур. Мое первое интервью ,никем не замеченно , но мной запомнено. У всех разные победы)

Увлечение

Конкретного увлечения на данный момент нет, так как присуще желание попробовать все, но неумение ставить приоритеты на равных вещах мешает выбрать одно, потом кидаюсь от одного к другому боясь упустить важное, в итоге пропускаю все

Дополнительная информация

Про себе складно розповідати , бо людина є такою , якою бачать її оточуючі . Аналізувати весь час, зі сторони, свої рішення , дії , вчинки ,гадаю, неможливо. Та загалом картина малюється . Картина звичайно розмазана,трохи подерта і навіть надгризена , але ж вона є. Здається таке називають абстракцією. Давно вже час зробити вигляд продвинутого митця і шукати в цьому мистецтві сенс. В верхніх плямах читаю ,що є талант - це вміти все і не вміти нічого одночасно. Неможливо,але ні. Далі очевидно наялозано -якщо те, що легенько торкнеться душі і у відповідь вона підніметься хоч трохи вище голови , одразу замкнеться у серці і до свого кінця оберігатиметься там як дитя.
А он та дірка збоку,то не вандали, то розуміння того, що душа буває прискіпливою, шаленою, боязкою. І в кращому випадку в момент доторку вона трохи підстрибує в надії, але повертається на місце засмученою, бо даремно зачепили. В гіршому ж випадку вона відкидає подалі кожен доторк навіть не перевіривши, думає що горда,що вище цього всього. Насправді ж просто боїться, боїться стрибнути і не злетіти.
А там де білою фарбою ,типу обережно, замалювали чорну - то образа, образа на час, на душу,на себе, на всіх.
На час, бо на все він потрібен, але не завжди настає твій. Можеш чекати скільки завгодно, та цей кадр нікому нічого конкретного не обіцяє, а люди всеодно продовжують чекати. Тож він вважає ,що така слава дозволяє йому оминати декого,чи приходити тільки до деяких.
На душу, бо вона не розуміє важливості. Тим паче вона за часом не слідкує, і мабуть не знає що страх може лишити її цього найочікуванішого стрибка вище голови , а тобто цілі її існування. Прожити життя даремно, але при цьому вберегти себе від біди. Вибачайте, але здається це найгірший розклад .
Через те і скажена злість на себе , бо нічого не вдієш. Навіть через велике бажання не підкинути тобі душі високо. Без її згоди хіба що похитаєш зі сторони в сторону, і то не факт. Ото і чекаєш, чекаєш, чекаєш поки настане той час, поки Оте щось особливе, чи навпаки геть звичайне відправить душу догори і осяде в серці. Або в очікуванні дива раптом трапляється збій, і ти вже не ти, ну не такий як зазвичай, а зі здвинутим чердаком. Ти правда цього не знатимеш , божевільні зачасту не помічають такого, але тоді легше знайти себе, замкнути самому собі щось у серці. Ніхто не зрозуміє, всі лякатимуться, але тобі всеодно. Ти повний впевненості і до біса талановитий шизик, в тобі бурлять ємоції,адреналін,бажання,та завжди і в усьому є але. Але може здвинути у геть протилежну сторону, і ти пропав у фобіях,страхах,дипресії,уявних проблемах.
І думаєш чого ж ще на всіх ображатися? Бо треба дивувати одразу, прямо зараз і так,як ніхто до цього. От тоді ти красунчик. Красунчики - це ті,хто ще тільки будучи в утробі матері спіймав якийсь ген від предків, чи доброякісну мутацію . Завдяки такому улову ,дорослішаючи , немае потреби чекати, душа поступово сама собою підіймається, і серце замкнуте ще з пелюшок,і довго не чекаєш, і залишається трохи роздуплиться в усьому,і ти красунчик. Або як не спіймав такого ще в зачатку, але бачно що дано. Поки ти не розумієш всієї цієї каші, ті хто тебе зачали, можуть потроху тикати в твою душу і деякі вгадують. І ти знову красунчик,ба навіть краще, бо не народився,а став.
Але ж бісить мене той факт, що є такі люди, і дуже багато. Які не спіймали, і яким не тикали сподіваючись попасти в ціль. А такі , які хочуть, прагнуть, вдосконалюються чекаючи свого часу, а їх вважають просто лінивими придурками, яким геть нічого нецікаво. Люди ненавидять людей без особливостей. Та зачасту в тих що вони ненавидять, більше надзвичайного справжнього, ніж в їх улюблених, роками відрепетировані особливості -вам не смішно?
І останній штрих картини, відкусаний шматок.
Я не з тих, хто народився з талантом чи любовью до якоїсь своєї праці. І не з тих кому допомогли попасти в ціль в дитинстві.
Але я з тих хто хоче, хто може, хто сподівається і чекає свого часу. Чекаючи не просто склавши руки, а намагаючись дати скуштувати душі по максимуму всього, сподіваюсь на везінні зіграти. І переборщити страшно,щоб її не знудило і вона взагалі не відмовилась приймати будь-що. Кожна людина заслуговує на щастя, кожна душа заслуговує злетіти.
PS: ошибок много, но не в пунктуации грамматике или орфографии суть . Хотелось бы ,чтобы было прочитано, но больше всего, чтобы понято. Но как и для всего остального, время..и надежда